Азот, енергетика та війна: що насправді керує світовим ринком добрив
Ми вступаємо у фазу, коли ринок добрив більше не стосується сільського господарства. Це питання геополітики, енергетики, логістики та ризиків. (Я знаю, що вже казав це раніше — але варто повторити.)
Подивись на карту.
Венесуела — санкції, нафта, політична нестабільність. І все ж, парадоксально, це може призвести до зниження цін на нафту в майбутньому.
Іран — заворушення, тиск, санкції, перенаправлення газу на опалення житлових будинків. Відсутність газу означає без аміаку. Відсутність аміаку означає відсутність сечовини. І не забувайте про сірку.
Ізраїль — ризик ескалації. Єгипет залежить від газу з ізраїльського родовища Левіафан.
Червоне море, Суець, Перська затока — премії за воєнний ризик. Одна ракета в регіоні додає десятки доларів до вантажних перевезень за одну ніч.
Арктика та обговорення навколо Гренландії більше не про політику. Йдеться про майбутні маршрути СПГ, нові порти та контроль над потоками сировини.
Росія — санкції, тіньовий флот, нові маршрути, нові схеми оплати. Бізнесмени зникають. Дипломати гинуть. Страхові внески зростають.
Це енергетична історія. Історія шиппінгу. Геополітична історія. Фермерам потрібні азот, фосфор і калій. Але щоб вони з'явилися, світ спочатку не повинен вибухнути на цьому шляху.
Ласкаво просимо до нової нормальності.